Рекомендації батькам дітей з особливими освітніми потребами під час карантину 

Потрібно враховувати, що зміни в організації життя дитини потребують

адаптаційного періоду, який може тривати від декількох тижнів до місяця. Для

дітей з особливими освітніми потребами ця адаптація проходить ще складніше.

Тому треба розуміти складність ситуації і бути терплячими та обережними до

своїх дітей і розуміти, що карантин – це не канікули.

Дотримання режиму дня (чергування інтелектуального навантаження з

фізичним): прийом їжі, заняття, ігри, прогулянки, відхід до сну мають відбуватися в один і той час. Розподіляйте навантаження. Не виконуйте все одразу.

Інтелектуальні завдання виконуйте у І половині дня, фізичні – у ІІ половині дня.

Вдома слід створити для дитини спокійну обстановку. У кімнаті має бути

мінімальна кількість предметів, які можуть відволікати, розсіювати увагу.

Створіть необхідні умови для роботи. У дитини повинен бути свій куточок,

під час занять на столі не повинно бути нічого, що б відволікало увагу. Над

столом не повинно бути плакатів і фотографій.

Встановити (налагодити) та підтримувати дистанційний зв’язок із

спеціалістами та виконувати їхні рекомендації. Старанно, своєчасно виконувати

побажання, рекомендації і завдання педагогів. Дотримуватися порад педагогів

щодо необхідності вчасного консультування та лікування у лікарів-фахівців.

Слід пам’ятати, що знання краще засвоюються в ігровій формі. Всі уміння

та навички закріплюються за принципом «від простого до складного» (якщо

дитина вільно виконує завдання, або навичка вже сформована і доведена до

автоматизму, тоді ускладнюємо завдання або формуємо нову навичку).

Якщо дитина постійно користується підказками (фізична – рука в руці,

жестова, словесна), то можна поступово зменшувати кількість їх використання і

надавати дитині більше самостійності в діях. Допомагати дитині, але не

виконувати завдання замість неї.

У взаєминах з дитиною не варто допускати «вседозволеності», інакше

дитина буде маніпулювати. Чітко визначати і обговорювати з дитиною, що можна, а що не можна робити. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

У повсякденному спілкуванні з дитиною варто уникати різких заперечень,

тому що такі діти часто є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону

непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору.

Для дітей з особливими освітніми потребами час коригується відповідно до

індивідуальних можливостей. Важливо не перевантажувати дитину.

Більше звертайте увагу на сильні сторони дитини – це допоможе

сформувати рівновагу зі щойно виявленими проблемами. Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати. Будьте готові допомагати дитині, однак, за

найменшої можливості, посилюйте її незалежність.

Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб виховати у неї самовпевненість.

Хваліть завжди за конкретну дію.

Поради як заохочувати дитину до впевненості та самостійності

- Наголошуйте на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте

сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, у яких ці сильні сторони можуть

якнайкраще проявлятися. Визнання та похвала утворюють міцне підґрунтя для

навчання нових і незнайомих навичок чи виконання завдань. Уникайте порівнянь

дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної людини.

- Надавайте вашій дитині можливість навчитися нового – займатися спортом

чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як

робити.

- Створюйте для своєї дитини ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення

від допомоги іншим.

- Допомагайте вашій дитині висловлювати власні думки, ідеї, погляди,

почуття. Для зразка - висловлюйте перед нею свої думки вголос.

- Слухайте свою дитину. Додавайте кілька слів, щоб підбадьорити,

заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюються вдома, дитина, ймовірно, повторюватиме їх під час свого спілкування з іншими.

- Заохочуйте дитину ставити запитання.

- Завжди уважно слухайте свою дитину.