Рекомендації батькам дітей з особливими освітніми потребами під час карантину
Потрібно враховувати, що зміни в організації життя дитини
потребують
адаптаційного періоду, який може тривати від декількох тижнів
до місяця. Для
дітей з особливими освітніми потребами ця адаптація проходить
ще складніше.
Тому треба розуміти складність ситуації і бути терплячими та
обережними до
своїх дітей і розуміти, що карантин – це не канікули.
Дотримання режиму дня (чергування інтелектуального
навантаження з
фізичним): прийом їжі, заняття, ігри, прогулянки, відхід до
сну мають відбуватися в один і той час. Розподіляйте
навантаження. Не виконуйте все одразу.
Інтелектуальні завдання виконуйте у І половині дня, фізичні –
у ІІ половині дня.
Вдома слід створити для дитини спокійну обстановку. У кімнаті
має бути
мінімальна кількість предметів, які можуть відволікати,
розсіювати увагу.
Створіть необхідні умови для роботи. У дитини повинен бути
свій куточок,
під час занять на столі не повинно бути нічого, що б
відволікало увагу. Над
столом не повинно бути плакатів і фотографій.
Встановити (налагодити) та підтримувати дистанційний зв’язок
із
спеціалістами та виконувати їхні рекомендації. Старанно,
своєчасно виконувати
побажання, рекомендації і завдання педагогів. Дотримуватися
порад педагогів
щодо необхідності вчасного консультування та лікування у
лікарів-фахівців.
Слід пам’ятати, що знання краще засвоюються в ігровій формі.
Всі уміння
та навички закріплюються за принципом «від простого до
складного» (якщо
дитина вільно виконує завдання, або навичка вже сформована і
доведена до
автоматизму, тоді ускладнюємо завдання або формуємо нову
навичку).
Якщо дитина постійно користується підказками (фізична – рука
в руці,
жестова, словесна), то можна поступово зменшувати кількість
їх використання і
надавати дитині більше самостійності в діях. Допомагати
дитині, але не
виконувати завдання замість неї.
У взаєминах з дитиною не варто допускати «вседозволеності»,
інакше
дитина буде маніпулювати. Чітко визначати і обговорювати з
дитиною, що можна, а що не можна робити. Не бійтеся в
чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги
надмірними.
У повсякденному спілкуванні з дитиною варто уникати різких
заперечень,
тому що такі діти часто є імпульсивними і відразу ж
відреагують на заборону
непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба
говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати
можливість вибору.
Для дітей з особливими освітніми потребами час коригується
відповідно до
індивідуальних можливостей. Важливо не перевантажувати
дитину.
Більше звертайте увагу на сильні сторони дитини – це допоможе
сформувати рівновагу зі щойно виявленими проблемами.
Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати.
Будьте готові допомагати дитині, однак, за
найменшої можливості, посилюйте її незалежність.
Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб виховати у неї
самовпевненість.
Хваліть завжди за конкретну дію.
Поради як заохочувати дитину до впевненості та самостійності
- Наголошуйте
на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте
сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, у яких ці
сильні сторони можуть
якнайкраще проявлятися. Визнання та похвала утворюють міцне
підґрунтя для
навчання нових і незнайомих навичок чи виконання завдань.
Уникайте порівнянь
дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність
кожної людини.
- Надавайте
вашій дитині можливість навчитися нового – займатися спортом
чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють
або знають, як
робити.
- Створюйте
для своєї дитини ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення
від допомоги іншим.
- Допомагайте
вашій дитині висловлювати власні думки, ідеї, погляди,
почуття. Для зразка - висловлюйте перед нею свої думки
вголос.
- Слухайте
свою дитину. Додавайте кілька слів, щоб підбадьорити,
заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання
моделюються вдома, дитина, ймовірно, повторюватиме їх
під час свого спілкування з іншими.
- Заохочуйте
дитину ставити запитання.
- Завжди
уважно слухайте свою дитину.